Водна криза та привид війни з Ефіопією і Суданом

Інша проблема для єгиптян і особливо великий головний біль для президента Ас-Сісі – водна криза. Як і у випадку з газом, зростання населення призводить до зростання споживання води – критичного для країни ресурсу, отримання якого стало частиною національної безпеки Єгипту. На цьому напрямку у Єгипту навіть більше проблем, аніж з газом.

Тисячоліттями єгипетська цивілізація брала воду з річки Ніл. Вона була і лишається основним джерелом прісної води для єгиптян. Але останнім часом річка опинилася на межі повної дегенерації. Сьогоднішній Ніл – це яскравий наочний приклад того, як людство стріляє собі в голову, принаймні його частина у вигляді кількох країн регіону, які користуються Нілом. Проблема Нілу – це проблема води для Єгипту. Причин для занепокоєння ситуацією купа. Через зневоднення річки та її забруднення, у Єгипті спостерігається стрімке скорочення водних ресурсів на тлі такого ж стрімкого зростання населення. За даними ООН, якщо все лишатиметься у такому ж стані, як зараз, то уже у 2025 році Єгипет залишиться практично без води. Вже зараз, наприклад, деякі райони Єгипту отримують води лише раз на кілька днів через відсутність тиску. Все це змушує Єгипет діяти негайно, інакше держава у прямому сенсі почне вимирати.

Найбільше постраждає єгипетське сільське господарство. Воно складає 15% ВВП країни. Майже 32% населення Єгипту зайняті у цій галузі, зокрема у вирощуванні та зборі рису. Цей продукт є традиційною їжею для єгиптян і часто супроводжує різноманітні страви місцевої кухні. Як відомо, вирощування рису вимагає багато води: на 1 кілограм рису припадає близько 3 тисяч літрів води. Цифра може змінюватися в залежності від клімату та грунту, але не кардинально. Через скорочення водних ресурсів, уряд свого часу скоротив посівну площу для вирощування рису до 1 мільйона гектарів і дозволив робити це лише у спеціально відведених районах у долині річки Ніл, але не використовувати всю долину, як було раніше. При цьому, влада діяла жорстко: якщо хтось порушував це правило і починав вирощувати рис за межами відведених зон, ці посіви просто спалювали. Цілком очікувано, це призвело до зростання невдоволення населення і, зрештою, до вибуху протестів серед фермерів, пік яких припав на 2011-2012 роки. Саме селяни і були одними з основних учасників революції 2011 року в Єгипті, внаслідок якої був скинутий уряд Хосні Мубарака. Новий президент-ісламіст Мухаммед Мурсі, який прийшов йому на заміну, активно використовував популістські гасла, обіцяючи фермерам не приймати таких драконівських заходів проти їхнього рисового бізнесу. Звісно, багато простору для маневру у нього не було, оскільки води у країні просто не вистачало для того, щоб повернути все так, як було раніше. Дуже швидко, підтримка Мурсі з боку частини фермерів, зникла, а у 2013 році до влади прийшов Абдель-Фаттах Ас-Сісі.

Окрім цього, проблемою для єгиптян лишається недостатня розвиненість технологій іригації, які дозволяють зрошувати рисові поля. Єгипет щорічно отримає менше 80 мм опадів і має лише 6% земель, придатних для вирощування культур. Вже давно лунають заклики до єгипетської влади вкладати більше грошей у розвиток технологій, або банально закупити їх закордоном. Але, як це часто буває з розв`язанням проблем, які владою вважаються далекосяжними та занадто стратегічними, це питання або відкладалося у довгий ящик, або на нього виділяли недостатньо коштів, воліючи віддати гроші більш «важливим» сферам – армії, газовим компаніям або поліції. Ускладнювала проблему корупція, особливо на рівні місцевої влади, яка також стала однією з причин протестів 2011 року. Сьогодні вся іригаційна система Єгипту опирається на роботу Асуанської греблі, яка, втім, вже не така ефективна через технічне зношення. Через це, країна втрачає щороку понад 3 млн. кубометрів води.

Інша ключова причина водної кризи у Єгипті – забруднення річки Ніл. Якщо колись вас попросять навести приклад, як екологія може поставити країну на коліна та стати для неї питанням національної безпеки – сміливо наводьте приклад річки Ніл і Єгипту. Протягом останніх десятиліть Ніл планомірно забруднювали попри його важливість для Єгипту та регіону. Забруднення річки в основному відбувалося через скидання туди тон промислових відходів, сміття, решток тварин і хімікатів. Це у свою чергу призводить до масової загибелі риби та погіршення якості культур, вирощуваних на полях, оскільки для цього використовується вода з високим вмістом важких металів.

Ще одна проблема для Єгипту – сусіди-конкуренти. У колоніальні часи Єгипет мав ексклюзивний доступ до річки, а інші не могли використовувати Ніл без дозволу Каїра. Останній міг диктувати свої умови будь-кому, не особливо побоюючись погроз, маючи за плечима Британську імперію. Але після деколонізації, у регіоні почали з`являтися країни, які кинули прямий виклик контролю Єгипту над Нілом. Насамперед, мова йде про Ефіопію і Судан, які також зацікавлені у збільшенні постачання води з річки.

Найбільшою проблемою для Єгипту є будівництво Ефіопією великої греблі на річці Ніл, яку назвали «Гребля Ренесансу». Зведення цього об`єкту розпочалося у 2010 році. Вона матиме змогу зберігати понад 70 мільйонів кубометрів води та виробляти 6 тисяч мегават електроенергії щороку, необхідних для Ефіопії. Офіційний Каїр занепокоєний тим, що така гребля може забрати у нього значну частку водних ресурсів Нілу, а це поглибить водну кризу в країні та поставить на межу вимирання цілі регіони у Єгипті. Судан підтримує ефіопський проект, оскільки також хоче долучитися до розподілення води, яка йому так само життєво необхідна. Ефіопія вдало скористалася внутрішньополітичною кризою у Єгипті у 2011-2014 роках, щоб прискорити будівництво греблі і поставити своїх суперників перед фактом.

Загострення ситуації навколо будівництва греблі на Нілі підвело всі три країни на межу війни. Останнім часом єгипетська армія посилює свої позиції уздовж кордонів з Суданом і розгорнула війська на базі «Сава» в Еритреї, яка належить Об`єднаним Арабським Еміратам. Саме звідти Каїр розраховує завдати авіаудар по ефіопській греблі перед тим, як вона розпочне роботу. У відповідь на це, у січні цього року Судан оголосив про повне закриття свого кордону з Еритреєю та мобілізував війська на прикордонних переходах. Єгипет, Ефіопія і Судан ведуть переговори щодо розподілення водних ресурсів річки Ніл, але поки що всі раунди переговорів завершувалося безрезультатно. Всі три країни послідовно відмовляються визнавати факти перемовин, розуміючи їхню непопулярність для внутрішньої аудиторії. Під час останніх переговорів у січні 2018 року Єгипет намагався домовитися з Ефіопією в обхід Судану, щоб не ділити його частку води, а забрати її собі. Втім, про їхній діалог стало відомо в Хартумі, і переговори зірвалися. Враховуючи військову активізацію трьох країн протягом останнього року, війна як альтернативна безвиході цілком вірогідний сценарій на найближче майбутнє.

Останній раунд переговорів між трьома країнами завершився 15 травня цього року і не приніс особливих результатів. Хоча сторони й заявляють про прихильність принципам і деклараціям, узгодженим в останні роки, привид війни щоразу нависає над ними, особливо на тлі останніх подій у Червоному морі, де спостерігається стрімка мілітаризація та загострення стосунків між регіональними блоками. А перспектива великої війни може підштовхнути деякі країни до вирішення своїх локальних питань «під шумок» регіонального конфлікту, якщо стане зрозуміло, що його не уникнути.

Відтак, президенту Абдель-Фаттаху Ас-Сісі необхідно буде негайно вирішувати водну кризу в Єгипті. Пік проблеми припадає якраз на його каденцію – населення Єгипту досягне 110 мільйонів, а споживання води зростатиме по мірі скорочення самих водних ресурсів. Для глави держави важливим буде уникнути долі свого колишнього ментора Хосні Мубарака, який ігнорував цю проблему.

25 лютого 2018 року в єгипетському Луксорі пройшла конференція, присвячена проблемам води. Міністерство іригації та водних ресурсів Єгипту зібрало разом 25 фахівців міжнародного рівня, які разом виробили план дій для уряду, як подолати кризу. Також на конференції міністр Мухаммед Абдель Атті анонсував виділення 50 млрд. доларів протягом наступних 20 років для врегулювання кризи та уникнення катастрофи. Щорічний дефіцит води в Єгипті сьогодні складає близько 30 млрд. кубометрів води. Конференція стала першим серйозним кроком нової єгипетської влади на цьому напрямку.

Крім того, президент активно застосовує адмінресурс для врегулювання ситуації. Дещо креативним стало використання Каїром єгипетського духовенства. У тому ж лютому 2018 року за дорученням уряду Ас-Сісі було створено Комітет зі збереження води. До його складу увійшли представники Міністерства агропромисловості, Міністерства іригації та водних ресурсів і Міністерства з релігійних справ. Останнє виявилося найактивнішим у цьому питанні і, як не парадоксально, ключовим для врегулювання проблеми на суспільному рівні. Міністерство з релігійних справ долучило до цієї кампанії найавторитетніший релігійний інститут у Єгипті – Університет Аль-Азхар у Каїрі. Він відповідає за управління мечетями по всій країні та має неабияку репутацію не лише всередині Єгипту, але в усьому мусульманському світі. Міністерство та Університет спільно створили програму з підвищення обізнаності серед населення водної проблеми, а Аль-Азхар як єдиний орган, який видає дозволи на публічні проповіді у мечетях і задає їм тон і теми, почав розкручувати це питання у щоденних виступах улемів по телебаченню і під час молитов. Для уряду це має важливе значення, адже мобілізація населення полегшує комунікацію з внутрішньою аудиторією і можливість консолідувати людей на якісь різноманітні акції з економії води або очищення річки від бруду. По такому ж принципу Міністерство з релігійних питань працює і з церквами. Коптська православна громада у Єгипті також активно просуває тему раціонального використання води під час недільних літургій у церквах і монастирях.

Водна криза, на мій погляд, найбільша проблема для Єгипту у найближчі 10 років. Це завдання має вирішити саме Абдель-Фаттах Ас-Сісі, інакше його наступнику (якщо, звісно Ас-Сісі протримається до кінця свого терміну) не буде що рятувати. Колапс сільського господарства внаслідок дегенерації Нілу, будівництва Ефіопією греблі та подальшого розкрадання коштів, які йдуть на розвиток іригаційних технологій, призведе до нового соціального вибуху, хвилі біженців, падіння центральної влади та закріпить у Єгипті період перманентної дестабілізації на роки вперед.

http://hvylya.net/analytics/economics/generali-ta-faraoni-vnutrishnya-politika-yegiptu-pislya-viboriv-prezidenta-resursna-kriza.html