Шип Ю.В. Соборний коровай: духовна поезія. – Ужгород: ТДВ «Патент», 2024. 392с.
Споконвіку людина прагне пізнати життя і себе в ньому, виробити моральні норми поведінки в особистому та суспільному бутті. В дохристиянському світі, скажімо, ця філософема була панівною в трактатних роздумах мислителів Марка Аврелія, Сенеки та багатьох їхніх попередників і послідовників стоїцизму аж до нашого часу для богоугодного життя, передусім, у світлі Божих Заповідей та Нагірної Проповіді Спасителя (щодо подолання життєвих негод, несправедливості, пристрастей, утвердження стійкості й твердості духу, віри, надії та любові). Цей наратив особливо актуальний сьогодні в умовах небувалого світового безумства в гонитві за наживою оскаженілими нелюдами.
У цьому сенсі дуже доречна духовна поезія Юрія Шипа. Вона захоплює глибиною богословської думки, виносить на розсуд читача незручні для багатьох людей питання, обумовлені християнською самоідентифікацією, способом і стилем життя, психоемоційним станом, духовними цінностями. Вони характерні для наших краян, (котрі, без перебільшення, найпобожніші у загальноєвропейському контексті), з яким перегукується катрен поета «Кажуть мудрі»:
Тільки Богу довіряйся,
В Його імені люби,
Там, де люди, оглядайся,
Друга з ворога роби.
А, загалом, квінтесенцію книги Юрія Шипа «Соборний коровай» виражає необхідність єдності християнської спільноти навколо Таїнства Пресвятої Євхаристії та Божих Заповідей.
До роздумів про вічне і тлінне, доброту і підлоту в цій парадигмі жанрової різноманітності думок спонукає поет у таких рядках:
Де мудра простота
Прописку має,
Любов і доброта
Злий світ перемагає.
У поезіях «Доки єси…», «Щодня і щоночі» письменник проникливо розмірковує про серце та душу, про життя і смерть голосом совісті. У багатьох творах видання застерігає від гріхопадіння, людської ворожнечі, тривожиться за мир і спокій у дусі доброчестя, де пастирем є Спаситель:
В сім’ю Христову входь,
Котрій померти не дано,
Де Пастирем Господь,
А в Ньому всі й усе – одно (С.184).
Книга «Соборний коровай» спонукає думати про найсвятішу Таїну Пресвятої Трійці вже на початку книги у поезіях «Найсвятіший Животворець», «Предвічна Триєдність», «Всюди Суща Віковічність» (С.14). У духовному вимірі потужно звучить зворушливий вірш «Яса Господнього Лиця» (С.16). У небагатьох рядках він зумів лаконічно оспівати художнім словом Обличчя Господа крізь призму небесного та земного, бо
«…В нім сходить з Неба від Отця
Любов і ласка до людини» (С.17).
… Юрій Шип у творчості, як і в реальному житті, завжди відгукується на важливі суспільні і церковні події. Так було і в 2014 році. Побачила світ збірка «Пора кривавих сліз» (відзначена крайовою літературною премією імені Федора Потушняка), в якій засуджуються будь-яка агресія та злодіяння. На рівні духовної синергії віднаходимо паралелі у «Молебні миротворця» і в книзі «Соборний коровай». Загалом, в обидвох відчувається, що шлях до миру – тернистий: через терпіння, страждання, перепрошення за гріхи, духовне очищення, віру в перемогу добра над злом, надію, любов та Боже милосердя, до яких так закликає поет:
О, як би я хотів (!),
Щоб всі були приятелями
(За що Христос терпів,
Прибитий до хреста цвяхами)…
Прийшов, аби спасти
Усіх, осквернених гріхами…
О, змилуйся, прости,
І змилосердися над нами …
Видання «Соборний коровай» – книга саме на часі та, як сказано в її анотації, корисна для роздумів про життя з його проблемами, адресується дорослим і юним читачам, хто вірує в Бога й хто не такий.
Марія Баяновська, кандидатка педагогічних наук, докторка філософії (PhD), доцентка кафедри теорії і методики професійної освіти та інноваційних технологій Закарпатського інституту післядипломної педагогічної освіти, наукова консультантка Інституту еколого-релігійних студій
