Християнський еко-табір для українських дітей в м. Селіне (Хорватія)

У кожному творінні присутній Його животворний Дух, який закликає нас вступити з Ним у стосунки (Гімн Творцю: FF 263). Відкриття цієї присутності спонукає нас плекати «екологічні чесноти»
                                                                                                Енцикліка Папи Франциска «Славен будь», Стор. 65

З 29 червня по 8 липня у м. Селіне (Хорватія) діє християнський еко-табір для дітей з України. Його щорічно організовує о. Олег Кобель зі своїми колегами  – душпастирями Української Греко-Католицької церкви. Цей досвід варто вивчати та переймати. Під час цього табору відбувається багато різноманітних та цікавих подій: екскурсії в різні місця, походи, тематичні вечори та ін. Одним з таких вечорів був захід на тему «Екопросвітництво через казки під час літературного вечора в християнському таборі», під час якого о. Олег представив серію своїх екоказок про їжачка-помічника, а катехитка та співробітниця Інституту еколого-релігійних студій Наталія Гумен-Біланич представляла авторську екологічну казку «Кажанчики» та екооповідання «Під совиним крилом».
Під час екскурсій цього табору завжди наголошується екологічна складова, адже природа Хорватії – прекрасна та і населення має екологічні навички, наприклад сортування твердих побутових відходів, тому навколо все чисто, гарно, а, відповідно, і корисно для людини та природного навколишнього середовища. Екскурсії супроводжувались духовним словом отців Олега та Ярослава про Боже творіння – природу. Найчастіше екскурсії відбуваються у міста Задар та Брела. Цього разу також відбулась екскурсія у Боснію та Герцеговину – в місто Меджугор’є, де молодь та дорослі покорили вершину гори «Крижевац», взявши участь у Хресній дорозі разом з іншими паломниками з України. По всіх місцях екскурсій та паломництва молодь та дорослі могли спостерігати подібності та відмінності живої та неживої місцевої природи з природою рідного краю. Наприклад тут зростає частина тих самих видів дерев, що і в Україні: липи (Tilia), клени (польовий (Acer campestre), явір (Acer pseudoplatanus)  та ін.), держидерево (Paliurus spina, яке в Україні зростає в Криму) та ін. Є звичайні садові дерева – черешні, персики, абрикоси, але дуже рідко можна зустріти яблуні чи сливи.

Зате тут сильно поширені смоковниці (Ficus carica L.), дерева оливи, гранати, які є відомими рослинами, що описані в Біблії, альбіція (Albizia julibrissin), яка є родичкою мімози.  В Україні ці види вважаються екзотами, деякі з них можуть культивуватись вмілими садоводами, інші зростають лиш у горшках або кімнатних умовах. Все це предстало перед дітьми вже і у вигляді того, що називається в науці біорізноманіттям і просто багатством природи, до якого потрібно ставитись відповідально.

  (Каперці трав’яні (Capparis spinosa)  в м. Задар

Фауна Хорватії не така різноманітна, як її флора. У гірських ділянках країни зустрічаються бурі ведмеді (Ursus arctos),лісові коти (Felis silvestris), кілька видів куниць (Martes), вовки (Canis lupus L.), лисиці (Vulpes fulva), зайці (Lepus europaeus). На схилах Динарського нагір’я, позбавленого лісового покриву, мешкають змії та ящірки, але в прибережних територіях нерідко зустрічаються черепахи. Морська фауна взагалі вражає око українців, адже тут водяться і устриці (Ostreida), і мідії  (Mytilus edulis) ,  і морські їжаки (Euechinoidea), яких слід остерігатись при купанні, а також, краби, кальмари та цікаві види риб, зокрема відома риба дорадо (Sparus aurata).

Недалеко від розташування табору є національний парк «Паклєніца» , який охоплює гірський хребет «Велебіт», який зливається з Динарськими Альпами на кордоні з Боснією і Герцеговиною. Національний парк, заснований у 1949 році – це найдоступніший для піших туристів район Велебіта. Там чудові карстові ландшафти, мандрівники можуть оглянути і глибокі ущелини, сиві гори та загадкові печери. У національному парку на невеликій території представлені одразу три різні кліматичні зони: прибережна, континентальна та субальпійська. Учасники літнього табору мають змогу відвідувати цей нацпарк і пізнавати більше про природу гір Далматії (область у Хорватії). 

У таборі дбають і про здоров’я учасників, щоранку проводячи аеробіку, і про дозвілля – організовуючи різноманітні ігри (настільні ігри, футбол з місцевою молоддю), але найважливіше – це духовна складова: щодня всі мають можливість взяти участь у Божественній Літургії, а також духовні розмови зі священником, або сповідь.

о.Олег каже про свій табір: “Все, що поєднує всі заїзди, всі табори – це присутність Бога… через спільну Літургію, через спільну молитву… це і відповідальність за Богом створений світ і ми цю тему підіймаємо під час кожної Літургії і зустрічі”.

А діти – просто задоволені новими враженнями та знаннями, пригодами та відкриттями у ніби-то звичній природі, яка виявляється цікавим та величним Творінням. Так, маленька учасниця табору Ярина (10 років) під час відпочинку зокрема сказала, що їй під час таборування на морі дуже подобається купатись, ловити крабів і виявляти свої таланти у співанні пісень під час тематичних вечорів.

Отже, християнський екологічний табір цілком реалізовує мету та цілі свого існування – тут піклуються і про здоров’я і про дух, тут прищеплюють любов і відповідальність за Творіння, а організатори ставлять собі завдання постійно його вдосконалювати.

Інформаційна служба ІЕРС


Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.