14 вересня виповнюється 250 років від дня народження великого вченого і мандрівника, творця сучасної географії (і не тільки), справжнього ботаніка в хорошому сенсі слова, \”Аристотеля ХІХ століття\”, Александра фон Гумбольдта. Розповідаємо, чим він такий крутий, і чому його відкриття актуальні й досі.

Ім\’я братів Гумбольдтом зараз носить один з найпрестижніших університетів світу, Берлінський. Що зрозуміло, позаяк його засновником був Вільгельм фон Гумбольдт, лінгвіст, філолог і філософ, державний діяч Пруссії та дипломат середини XIX століття. Але на гербі цього ВНЗ красуються двоє: сам Віллі та його молодший брат-\”ботан\” Александр.

Молодшого за часів дитинства в його ж сім\’ї вважали малоздібним до наук, на відміну від старшого. Вільгельм виявляв добрі навички в науці, все схоплював на льоту, а молодший займався дурницями, за версією мами: цурався людей, тікав від всіх до парку, де малював метеликів, збирав гербарії – займався \”несерйозними\” речами. Крім того, був хворобливим і кволим. Мати, баронеса Єлизавета фон Гумбольдт, тужилася що так молодший з братів не зробить кар\’єри придворного, та й взагалі не відбудеться, як особистість. Якщо ще доживе з таким здоров\’ям до зрілості!

У першому прогнозі, як виявилося, була права: політика Александра Гумбольдта завжди цікавила мало, хоча великі світу цього, включаючи навіть королів, дуже його самого любили і цінували дружбу з ним. У всіх інших припущеннях мати сімейства помилилася: \”малоздібний\” Александр дожив в пошані і здоровому глузді до 89 років (при цьому мав звичку спати лише 4-5 годин на добу) і в підсумку перевершив старшого брата, теж дуже шановану людину, саме в науці. І вважається одним з найуспішніших вчених в історії людства, а його профіль на гербі Берлінського Університету Гумбольдта з\’явився не випадково.

Географ глобус не пропив

Так, що він такого накоїв? Ой, багато чого! Розповідаємо. Але спочатку – цитата.\”Вирубка дерев на схилах гір в будь-якому кліматі веде до двох згубних наслідків, що будуть мати вплив на майбутні покоління: брак палива і нестача води. Річкові русла, що залишаються сухими частину року, перетворюються в бурхливі потоки після сильних зливових дощів у горах. З цього можна зробити висновок, що знищення лісів, пересихання джерел і поява бурхливих водних потоків – тісно пов\’язані явища\”.

Чи не нагадує ситуацію, яка зараз відбувається в Західній Україні, і яку пов\’язують з масовою вирубкою карпатських лісів? Повені в Закарпатті, зсуви, селі, проблеми з водою – все так. А між іншим ці пророчі слова в своєму щоденнику Александр Гумбольдт написав 220 років тому, спостерігаючи за вирубкою лісу в Венесуелі. І мав рацію на 100 відсотків! Але тоді ця проблема нікого не цікавила, і висновки мандрівника людей лише насмішили: мовляв, просто так, без доказів \”ляпнув язиком\”, що з нього взяти – ботанік! Та й взагалі, географію на початку XIX століття мало хто і за науку вважав, розмірковуючи, що раз в ній немає чітких правил і аналізу, то це ненауково. Що зробив у відповідь Александр Гумбольдт?

Він перетворив географію (а разом з нею і ботаніку, і ряд інших, суто описових до тих часів, дисциплін) в точні науки.

Гумбольдт застосовував загальнонаукові принципи і порівняльний аналіз в будь-яких життєвих ситуаціях, там, де інші або лінувалися це робити, або просто не помічали закономірностей. І відкриття посипалися на вченого одне за іншим.

Так, ще тільки готуючись до своєї головної подорожі життя в Південну Америку (1799-1804 роки), Гумбольдт відкрив, що температура морської води знижується при наближенні корабля до мілини. І, що в деяких ситуація градусник ефективніше для виявлення мілині, ніж навіть лот, що вимірює глибину.

Під час першої ж зупинки на шляху до Нового Світу, на острові Тенеріфе, при сходженні на вулкан Тейде, Гумбольдт звернув увагу на зміну рослинних поясів в міру просування до вершини. Так з\’явилось поняття \”кліматичні зони\” і народилася ботанічна географія: закономірність різних видів рослинності, що поступово зміняють одне одного від екватора до полюса або від підніжжя гори до вершини – широтна зональність і висотна поясність.

Уже в Південній Америці Гумбольдт і його компаньйон по експедиції, француз Еме Бонплан першими побачили своїми очима і нанесли на карту легендарну річку Касикьяре, природний канал, що з\’єднує басейни двох найбільших річок Південної Америки, Оріноко і Амазонки.

Гумбольд і Бонплан на тлі Чимборасо. Робота Фрідріха Георга Вейтша, 1810

Гумбольдт і Бонплан заміряли і записали астрономічні координати сотень місць і накреслили їх на карти. Для прикладу: до їх експедиції були точно відомі координати тільки одного великого міста Південної Америки – Кіто.

Перший альпініст

Під час експедиції Гумбольдт став першим в історії людства альпіністом-рекордсменом: він зійшов на найвищу гору світу. Ні, ніякої помилки: на початку XIX століття вулкан Чимборасо еквадорської частини гірського ланцюга Анд вважався вищим піком планети – 6 268 метрів. Але зовсім скоро стало відомо, що Чимборасо навіть не вища гора Південної Америки (і до топ-10 не входить), не кажучи вже про Еверест в Гімалаях. Але, по-перше, тоді, повторимо, про це наука не знала; по-друге, такий-сякий рекорд Гумбольдт встановив: він першим з людей піднявся на найвіддаленішу від центру землі точку планети! Так, з-за свого становища (майже на екваторі) і еліпсоїдної форми планети Земля саме вершина Чимборасо найбільш віддалена від центру планети.

Вид Чимборасо. Акварель, намальована по опису Гумбольдта.

Втім, варто сказати, що до самої вершини Гумбольдт так і не дістався якихось 500 метрів, повернувшись униз.

Побувавши у Венесуелі, на Кубі, в Бразилії, Еквадорі та Колумбії, мандрівники по морю вирушили в Мексику. У якийсь момент корабель став плисти швидше. Ніхто особливо не звернув на це увагу (\”Ну, пливе – та й пливе?\”) І тільки Гумбольдт провів заміри і все записав. Так було відкрито \”течію Гумбольдта\” уздовж берегів Перу.

\”Кум\” королю і шоумен

Під час подорожі Гумбольдт завоював такий великий авторитет серед місцевих, що навіть давав поради віце-королю Мексики в сфері економіки, на прохання самого вельможі.

Вже звідти, через 5 років відсутності, Гумбольдт повернувся до Європи. Так було завершено друге відкриття Америки – наукове. Так його назвали, позаяк Христофор Колумб і його послідовники наукою особливо не захоплювалися, вважаючи за краще зібрати золото і скоріше відплисти назад.

Гумбольдт привіз з собою 4000 зразків видів рослин, майже половина з яких раніше була невідома вченим. А ще – купу найрізноманітнішої інформації зі сфери географії, зоології, ботаніки, етнографії і т.п. Системним описом всіх цих даних Гумбольдт займався наступні десятиліття, хоча відразу по приїзду з першої експедиції в 1804 році Александр Гумбольдт тут же заявив, що наступна мета – Азія. Але завадили наполеонівські війни, що струшували Європу.

Довелося писати. Підсумком стали 30 томів (остання книга серії вийшла через 29 років після експедиції) \”Американської подорожі\”. Одних тільки всіляких таблиць в виданні трохи менше півтори тисячі.

Cторінка із щоденника Гумбольдта, який він використовував під час своєї експедиції між 1799-1800 роками. Фото: © Carola Seifert, SBB-PK

А ще популярний в широких колах відмінний оповідач і поліглот Гумбольдт став робити те, чого раніше не робили вчені-колеги. У Берліні, куди він повернувся після довгих років, проведених в Парижі за покликом короля Пруссії Фрідріха Вільгельма III, він виступав перед публікою з безкоштовними лекціями, популяризуючи таким чином науку. У доступній формі розповідав про свої відкриття. Збирав аншлаги (по 2-3 тисячі чоловік), між іншим, як наш мандрівник Діма Комаров на зустрічах із шанувальниками його творчості – щось схоже.

Експедиція для \”спонсора\”

Також Александр Гумбольдт пробував себе в інших науках. І, як завжди, успішно: спільно з іншим великим вченим, французом Гей-Люссаком вони вперше довели, що склад атмосфери залишається незмінним, як і частина кисню в ній – 21 відсоток. Розробив метод ізотерм (ліній на карті з однаковою температурою), давши початок кліматології і ще багато чого.

А ось, у другу (і останню) велику подорож Александр Гумбольдт вирушив уже на схилі років. І воно вийшло якимось \”стрьомним\”: Гумбольдт отримав запрошення від міністра фінансів Росії графа Конкріна відправитися в експедицію на Урал, щоб розвідати родовища платини, якою в Імперії раптом вирішили замінити золото, як грошовий засіб. Гумбольдта, шанованого в світі авторитетного експерта, попросили оцінити перспективи цієї затії. Відваливши немислиму кількість грошей на експедицію: географ отримав 20 000 рублів асигнаціями і 12 000 золотом – величезна сума. Плюс Гумбольдту були надані рекомендаційні листи такої потуги і повноважень, що в підсумку в кожному місці Росії, де він з\’являвся, його зустрічали, як зірку шоу-бізнесу. Що тільки засмучувало вченого – йому було б цікавіше займатися дослідженнями, а не численними прийомами у провінційної знаті.

Під ковпаком у \”ФСБ\”

І була ще одна деталь, про яку Гумбольдт шкодував надалі. Беручи гроші від \”спонсора\”, перед ним було поставлено умову: нічого про побачене в експедиції, крім географії, ботаніки і т.д. не повинно з\’явитися на папері, тільки по поверненню повідомити все в усній розмові.

Йшлося, імовірно, про політику і про те, що міг побачити в глибинці \”прусський шпигун\”. На це було накладено  цензуру. Щоб умова виконувалася неухильно, до Гумбольдта на весь час експедиції був приставлений фельд\’єгер від \”спецслужб\” зразка середини XIX століття, що строчив звіти з кожного населеного пункту про поведінку іноземця.

Свою роботу Гумбольдт виконав згідно з договором. Повернувшись в Санкт-Петербург повідомив замовникам, що з платиною нічого не вийде через бідність родовища, але зате золота і срібла – в достатку. Про що ще розмовляли \”мінфін\” і мандрівник, так і залишилося невідомим.

Втім, піврічна експедиція, на яку Гумбольдт покладав великі надії, як вчений, все ж виявилася не такою й пропащою. На Уралі він відкрив нову науку, геомагнетизм: звернув увагу на нехарактерну \”поведінку\” стрілки компаса, яка немов сказилася – і, так – на цьому місці знайшлися великі поклади залізної руди.

\”Космос\”, пінгвін і море

Повернувшись до Берліна, Гумбольдт так більше нікуди надовго і не вибирався. Решту роки він присвятив \”справі всього свого життя\” – писав книгу під назвою \”Космос: план опису фізичного світу\”.

Писав в науково-пізнавальному (на ті часи) жанрі, а основою для неї стали ті самі публічні лекції перед публікою. Встиг видати 4 томи з 5-ти запланованих, поки не помер у віці 89 років.

Що ще, крім всіх наукових досягнень та книг, залишив Гумбольдт після себе?

• Іменем Гумбольдта названо 4 роду і 332 різних видів рослин, і кілька видів тварин – від дельфіна до скунса, і навіть Пінгвін Гумбольдта.
• Його ім\’я носить затока біля берегів США, гори в Китаї, Австралії, Нової Зеландії та інших країнах, льодовик Гумбольдта в Гренландії. І відразу 11 міст і населених пунктів у США!
• Іменем Гумбольдта названо море, але ви не знайдете його на жодній карті світу. Чому? Для початку постарайтеся здогадатися самі (підказка – у назві глави).

Або натисніть, щоб дізнатись відповідь. 👇👇👇1/1Де знаходится море Гумбольдта

Джерело: https://iod.media/article/istoriya-gumboldta-shcho-peredbachiv-katastrofi-cherez-virubku-karpatskih-lisiv-2787?utm_source=facebook.com&utm_medium=social&utm_campaign=-hto-takiy-oleksandr-gumbolt–i-chomu-m&utm_content=32798235