СЬОГОДНІ РИМО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА ВІДЗНАЧАЄ СВЯТО СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЬОГО

За Біблійними переказами, з часу визволення євреїв із єгипетського полону, кожне перше немовля чоловічої статі належало Богові, і його треба було приносити до храму на 40-й день після народження. Ця подія була дуже важливою для Святої Родини.

Св. Лука так описує цю подію: «А коли за Законом Мойсея минулися дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу, і щоб жертву скласти, як у Законі Господньому сказано, пару горличат або двоє голубенят»(Лк. 2, 22-24).

Святкування Стрітення Господнього бере свій початок ще у IV ст. Від половини V ст. у західному обряді призначено дату святкування на 2 лютого. У VII ст. появляється назва Очищення Найсвятішої Діви Марії. Тим підкреслюється факт, що Божа Мати принесла до храму маленького Ісуса. Тоді старець Симеон сказав пророчі слова: «Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля» (Лк 2, 32).

У день Стрітення Господнього, в церквах освячуються свічки, які називають громницями. Вогонь цих свічок символізує Ісуса – світло на просвіту поганам.

НАРОДНІ ПОВІРЯ НА СВТО СТРІТЕННЯ

На Стрітення, за народними уявленнями, зима іде туди, де було літо, а літо – де була зима.

За народним віруванням, літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення – 15 лютого – та в день святої Анни – 22 грудня. В народі уявляли, що навесні Зима – стара баба, а Літо – молода дівчина.

На Стрітення Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри погризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений кошик з льодом, а через плечі у неї – порожнісінька торба.

У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, – весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита та пшениці.

При зустрічі стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою – кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше – Літо пересперечало Зиму, а якщо холодніше – Зима. \”…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!\” – каже Олекса Воропай у книзі \”Звичаї нашого народу\” про зустріч літа з зимою.