Проща наймолодших вірників Свято-Михайлівської парохії м. Ужгорода з колядою і екологічною проповіддю

 

Відомо, що віддання свята Різдва Христового відбувається 13 січня, але цикл Різдвяних свят на цьому не завершується, і колядування триває аж до свята Стрітення. Цього року найменші парохіяни Свято-Михайлівського храму міста Ужгорода колядували чи не найбільше порівняно з попередніми роками: і у власному храмі на саме свято Різдва, і у ТЦ «Дастор» 8 січня, і в Кафедральному Хрестовоздвиженському соборі 9 січня, а також на Обласному фестивалі-конкурсі вертепів «Нова радість стала», організованому Управлінням культури Закарпатської облдержадміністрації 14 січня. Але парох Свято-Михайлівської церкви о. Василь Бляшин запропонував цим не обмежуватись і в рамках завершення Різдвяних свят здійснити ще й паломництво до Малоберезнянського монастиря святого отця Миколая, яке і відбулося з Божою допомогою 28 січня.

Хоча погода була досить морозною (в Ужгороді – 10 градусів за Цельсієм, а на території  монастиря – 15), проте це не зупинило маленьких паломників та їхніх батьків. Їхали до монастиря замовленим отцем автобусом. Дорогою співали гуртом християнські дитячі пісні, плещучи в долоні і напівпританцьовуючи. Отець Василь мав також нагоду здійснити катехизу. Зокрема, коли проїжджали через місто Перечин біля лісохімічного комбінату, який уже роками забруднює повітря міста, отець звернув на це увагу діток і провів еколого-катехитичну бесіду, під час якої юні прочани активно розмірковували, яким чином, враховуючи принципи християнства та розуміючи цю екологічну проблему, можна її вирішити. Дуже радувало, що найменші учасники паломництва висловлювали власні думки, пропонували різні способи розв’язання цього питання і, зрештою, скеровані священиком, зробили для себе добрі висновки.

По приїзді в монастир паломників там тепло зустріли монахи отці і брати Василіянського чину святого Йосафата в Україні. Настоятель (ігумен) о. Михайло ознайомив із основним монастирським храмом Зіслання Святого Духа, розповів про історію обителі й охоче відповідав на запитання дітей і дорослих.
Після цього священик здійснив молебень, і всі присутні мали змогу отримати повний відпуст дочасних кар, оскільки цей рік у василіянських монастирях є роком Ювілейним із нагоди 400-ї річниці Василіянського чину. Отож паломники мають нагоду будь-якого дня протягом року отримати Повний відпуст за виконання певних умов: попередня Свята Сповідь (за потреби відновлення освячуючої благодаті Божої), участь у Божественній літургії та прийняття Святого Причастя або хоча б участь у спеціальному молебні, за яким іде благословення. Слід зауважити, що цьогоріч свято-михайлівські парохіяни були першими паломниками в цьому монастирі, тобто відкрили, так би мовити, паломницький сезон, на чому наголосив отець Михайло.

Дуже важливим для діток був відпочинковий період, під час якого вони мали змогу покататися на санчатах у монастирському сонячному дворі, адже монастир розміщений на пагорбі, тому подвір’я його не рівне, а похиле, зі звивистою під’їзною дорогою, скріпленою морозним снігом. Батьки та парох раділи забавам разом із дітьми. Отець Василь влаштував навіть перегони на санчатах, беручи безпосередню участь у змаганнях. Хто переміг тоді, важко сказати, проте позитивних емоцій, галасу та сміху було чимало. Активні рухливі ігри нагадали паломникам про те, що час пообідати. І тут на них чекав сюрприз, адже брати-монахи приготували скромний, але дуже смачний обід у рефектарі – святковій трапезній, яка призначена для офіційних прийомів, зокрема єпископів. Якраз тут під час обіду діти мали змогу заколядувати монашій братії. В репертуарі юних колядників були рідкісні колядки: гуцульські, бойківські, лемківські, які дуже сподобалися настоятелю і всім присутнім. Як хазяї обителі, так і самі гості ще раз ніби наживо пережили цю благу мить народження Господа нашого Ісуса Христа в своєму житті. До того ж і в монастирській церкві, і в трапезній ще зберігався вертеп разом зі штучними ялинковими деревцятами, зі смаком прикрашеними в синьо-сріблястій гамі з декоративним снігом та бурульками.

Із великим натхненням та духовним задоволенням прочани поверталися додому. Цей день став доказом того, що паломництво можна здійснити будь-коли, незалежно від якихось визначних дат, і прикрасити такою подорожжю життєві будні, урізноманітнити катехизаційний процес на парохіях. Це різдвяне паломництво, безсумнівно, запам’ятається маленьким і дорослим пілігримам на все їхнє життя.

Михайло БІЛАНИЧ, Наталія ГУМЕН-БІЛАНИЧ, катехити Свято-Михайлівської парохії м. Ужгорода

http://www.ie-rs.org/1114-proscha-naymolodshih-vrnikv-svyato-mihaylvskoyi-parohyi-z-kolyadoyu-ta-ekopropovddyu.html